Психологічні особливості формувального оцінювання молодших школярів

Чому ж оцінка так важлива в житті дитини?

Насамперед тому, що вона тісно пов’язана з такими психологічними характеристиками, як самооцінка, мотивація досягнення, тривожність, емоційний комфорт, взаємини з навколишніми, творчість.

Психологами давно доведено, що успішно діє і досягає результатів людина, у якої сформована адекватна самооцінка своєї особистості й менш успішно в житті, люди з низькою самооцінкою. Думка педагога про дитину формує її самосприйняття.

Надзвичайно ефективним способом підвищення досягнень учнів – є формувальне оцінювання.

Формувальне оцінювання — це оцінювання, яке мотивує дітей вчитися.

Учитель може підкоригувати учня, надати зворотний зв’язок у процесі навчання.

Процес формувального оцінювання має свій дизайн. На першому місці — мета.

Ми маємо розуміти, навіщо використовуємо формувальне оцінювання, що воно нам дасть і чим відрізняється від традиційного. Це допоможе змінити культуру оцінювання в класі. Запитайте себе:

• Який очікуваний результат навчання?
• Що я хочу знати про навчання моїх учнів?
• Як я оцінюватиму учнів — письмово, усно, візуально, кінестетично?

Наприклад, вчитель може домовитися з учнями про невербальні засоби, за допомогою яких він оцінюватиме роботу: підморгнути, доторкнутися легенько до плеча, наклеїти стікер. Це означатиме, що в роботі є певні неточності, які потрібно виправити тут і зараз.

• Коли я буду оцінювати — у процесі пояснення матеріалу чи після?
• Що мені знадобиться для формувального оцінювання учнів?

Наприклад, цифрові технології, приміщення як інструмент оцінювання, час, запрошений учитель чи гості як експерти.

• Хто проводитиме оцінювання? Це буде взаємооцінювання чи оцінюватиме вчитель?
• Хто буде оцінений — окремі учні, група чи весь клас?

Формувальне оцінювання — це оцінювання в процесі навчання: щоб зрозуміти, як пройдено певний етап, чи немає затримки, чи діти не збились із заданого напрямку. Ще одна його мета — подальше навчання учнів. Отже, що потрібно робити, щоб рух до поставленої мети відбувався в запланованому темпі?

Оцінюючи учнів за певними критеріями, педагог показує дітям, що саме вони мають вивчити. Це допомагає вчителю скласти покроковий план навчання учнів. А щоб бути успішним у навчанні та реалізувати свої навчальні плани, учень має розуміти:

Куди я йду?

Де я перебуваю тепер?

Що я маю робити, щоб досягти поставленої мети?

Яка роль учителя в цьому процесі?

На рівні «Куди я йду?» вчитель надає учням чітке та зрозуміле бачення навчальної мети та кінцевого результату. Також педагог має продемонструвати зразки робіт високого та низького рівня успішності.

На рівні «Де я тепер?» учитель допомагає учням ставити власні цілі, надає регулярний описовий зворотний зв’язок та навчає учнів оцінювати власні досягнення.

На рівні «Що я маю робити, щоб досягти поставленої мети?» вчитель за результатами оцінювання визначає подальші кроки в навчанні учнів. А ще надає інструкцію, орієнтовану на потреби кожного учня, та дає дітям можливість відстежувати власні успіхи в навчанні, розмірковувати над ними і ділитися ними з іншими.

Діти максимально вмотивовані вчитися, коли знають кінцеву мету й розуміють кроки її досягнення. У навчальній подорожі діти хочуть, щоб їх хвалили за добре виконану роботу, а також потребують допомоги, коли відчувають труднощі.

Саме тому конструктивний зворотний зв’язок від учителя — важлива складова прогресу учнів на шляху від однієї навчальної мети до іншої. Описовий зворотний зв’язок від учителя надає дорожню карту, у якій зазначено, де перебуває дитина в процесі отримання знань і що вона має зробити, щоб успішно завершити свою подорож.

Якщо ви бажаєте емоційно підтримати здобувача освіти, скористайтесь такими формулюваннями:

• Щодня тобі вдається усе краще
• В тебе є прогрес
• Ти сьогодні багато працювала/працював
• Це дійсно щось неймовірне
• Ти сьогодні гарно працюєш
• Тепер ти зрозуміла/зрозумів цей матеріал
• Тепер ти все зрозуміла/зрозумів
• Це завдання вдалося найкраще
• Старайся, ти можеш
• Ти вдосконалюєшся
• Тепер тебе ніщо не зупинить
• Вже виходить добре
• Цілком слушно
• Це здорово
• Отак правильно
• Цього разу ти це зробила\зробив
• Набагато краще
• Ти перевершила\перевершив себе
• Ти рухаєшся у правильному напрямку
• Ти докладаєш багато зусиль – у тебе все вийде

Описовий зворотний зв’язок — це відгук учителя про виконані навчальні завдання, пов’язаний саме з результатами діяльності учнів. У ньому вчитель підкреслює те, що зроблено правильно, та спонукає до наступних дій, щоб учні могли покращити свою роботу.

Ефективний зворотній зв’язок має 5 важливих характеристик:

• Спрямовує увагу на прогнозування навчання, вказуючи на сильні сторони та пропонуючи конкретні кроки для вдосконалення.
• Відбувається під час навчання, до виставлення бала. Тобто тоді, коли ще є час щось удосконалити.
• Стосується часткового розуміння. Якщо робота учня не демонструє хоча б часткового розуміння поняття чи процесу — зворотний зв’язок не є ефективним. У такому випадку треба дитину навчати й тренувати.
• Ефективний зворотний зв’язок не замінює самостійного мислення учнів. Їм не доводиться аналізувати, якщо вчитель сам усе пояснює, а це шкодить процесу навчання.
• Зворотний зв’язок має бути обмеженим. За один раз варто давати дитині стільки інформації, скільки вона може опанувати та виправити. Наприклад, під час першого вичитування твору варто звертати увагу на те, наскільки повно розкрита тема, і допрацьовувати цей аспект. А на орфографічні помилки на цьому етапі звертати увагу не варто.

Вмотивованість учнів

Освітній процес неможливий без мотивації учнів до навчання, яка сприяє інтелектуальному розвитку дитини, а також є рушійною силою удосконалення особистості в цілому.

Педагог може використати такі мотиватори для учня:

• Отримання знань потрібно для здійснення мрії.

• Отримання знань робить тебе самостійним.

• Отримання знань розширює простір твого існування.

• Отримання знань допоможе тебе знайти своє місце в житті, своє покликання.

• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.

• Отримання знань приносить людині впевненість у собі, радість, щастя.

• Не боїмося робити помилки.

Вчителю варто дати учням алгоритм, як помилятись. Дитина має знати, як виправити похибку, як удосконалити роботу та за допомогою власних помилок створити схему, яка допоможе рухатись далі в освітньому процесі.

 «Помилки – це не страшно. Ми всі навчаємось!».

Перевірте себе, чи проводите ви в класі «оцінювання для навчання»:

У класі більше цінуються ідеї, висловлені учнями, а не готові відповіді.

Учні знають очікувані результати навчання та критерії успіху.

Учні готові ризикувати, їх не лякають і не зупиняють помилки.

Учні вміють критикувати екологічно, надавати й отримувати відгуки.

Учні відповідають за своє навчання.

Учитель — не єдине джерело знань. Учні вміють користуватися принципом «Запитай у трьох, перш ніж запитати в мене». Так підвищуються комунікативні навички дітей.

Учитель є фасилітатором у класі: він розуміє, як допомогти дітям працювати в групі, досягати результатів за допомогою настанов чи зворотного зв’язку.